І смуток голкою латає все мій біль.
Напевно ,це і є ота розплата
за те,що мрію про тебе,а ти -не мій.
Все навпаки,відколи перестав ти снитись,
Не хочу спати,знаю--не прийдеш.
Болять коліна щоночі молитись,
бо спогад катом б"є десь поміж плеч.
Плітки...плітки...завидне чуже щастя.
Судили так,що плавилась земля.
Ти не встояв і якось,враз,зламався,
а я не можу впоратись сама.
Немає щастя--десь ми розгубили,
Воно водою витекло з долонь.
Молюсь за тебе,щоночі,щосили,
щоб був щасливим,хоч і осторонь.
На моїй вулиці давно не має свята,
І неба синього не бачу за слізьми.
Навіщо крила?Я не зможу вже літати...
Зробили люди нас звичайними людьми...
Т.КОЛОМІЄЦЬ
