Що знов зчинилася гроза,
За терни слів і серця рани,
З очей котилася сльоза.
Прошу згадай, моя кохана,
І літні ранки, дні ясні,
Нічні цілунки, ті, жадані,
Спів соловейка в далині.
Прошу прощай, моя кохана,
Стежки й дороги різні в нас,
Сховай у серце дні весняні,
Мине розлуки скоро час.
Прошу чекай, моя кохана...
Ігор Антонюк
