Чом звучить у матері зітхання,
Що несе у серці крізь життя?
Бо в очах ховається кохання,
до дітей, її надій у майбуття.
Що у серці криється іскристе?
Лиш гаряча б’ється в ньому кров.
Бо в руках трудящих, мозолистих
До сім′ї рожевіє любов.
Що у голосі гучному, голосистім,
Щось притихло на маленьку мить?
Бо в руках її, немов в колисці,
Відчуваю я любові нить.
„Що у матері думках”? – спита дитина,
лише щастя криється в думках,
Адже мама, знайте, це людина,
Яка нас завжди носить на руках.
Ми їй за все спасибі скажем щиро,
За те, що дала крила у політ.
Ми летимо, мов парусні вітрила,
Не рік, не два, а вже чимало літ.
Скажу спасибі, що у важку хвилину,
Коли було погано, ти прийшла,
Ти прилетіла, впала до дитини,
Ти обігріла і оберегла.
Ти заспокоїла, дала життя уроки.
Створила затишок в моїй душі.
За все життя, за перші мої кроки
Вклоняюсь тобі, мамо, до землі.
Марина Фурса.
