Я стежкою нашою йду до р ки, згадую щастя минуле повол .

Ермишина Варвара
Опубликовано: 3429 дней назад (26 ноября 2014)
Просмотров: 1051
0
Голосов: 0
Я стежкою нашою йду до ріки,
І згадую щастя минуле поволі.
Хай сонце згорає, минають віки,
Не буде більш серденьку мому покою.

Най зникне все геть і най з’явиться знову,
Розстелиться шляхом Чумацьким наш путь.
Аби я і ти…хоч колись у діброву
Могли, як раніше, щасливі гайнуть…

© Рибалка Анастасія 19.03.2014

Читайте также:

 Я згадую тебе...
Я згадую тебе...
Я згадую тебе... коли повільно розходиться шкіра, і, наче трамваї, леза повільно катують м'язи, повільно катують вени. Я згадую тебе... коли уночі босоніж думки не приходять у ліжко, безглуздо стоять у черзі поруч зі снами навмисно. на подушці ...
 сняться сни яскрав , мов реальн сть, Що поряд ти щастя неземне П
сняться сни яскрав , мов реальн сть, Що поряд ти щастя неземне П
І сняться сни яскраві, мов реальність, Що поряд ти і щастя неземне Пізнати зможем. А в житті лиш даність: Далеко ти. Тримаєш ти мене. І не за руку, не в обіймах ніжних, За душу тим теплом, що є в тобі. І серед всіх часів і ночей грізних Я буду ви...
 На мо й вулиц давно нема свята смуток голкою лата все м й б ль.
На мо й вулиц давно нема свята смуток голкою лата все м й б ль.
На моїй вулиці давно немає свята І смуток голкою латає все мій біль. Напевно ,це і є ота розплата за те,що мрію про тебе,а ти -не мій. Все навпаки,відколи перестав ти снитись, Не хочу спати,знаю--не прийдеш. Болять коліна щоночі молитись, бо спога...
Комментарии (0)