В часи зневіри і біди,
Її рука - не впустить горя,
І замете лихі сліди.
Лиш тільки мама, скаже слово,
Вулкан затихне на душі,
Дитячий біль - зніме раптово,
Бо її мова, мов вірші.
Лиш тільки мама, обігріє,
Гарячим вогником очей,
Роки ідуть - вона старіє,
Тягар не сходить із плечей.
Лиш тільки мама, пам'ятає,
Усі порізи і сліди,
Із дня на день - вона чекає,
Свою дитину, край води.
Лиш тільки мама...
Ігор Антонюк
