Не обіцяй хмаринки з неба,
Не обіцяй ті зорі ясні,
Бо ми не в казці, так не треба,
Вуста твої так само страсні.
Ти не проси мене тікати
На край землі, за синє море,
В піснях про тебе лиш співати,
В дощах топити своє горе.
Так не буває, це не правда
І демон ангелом не стане,
Як лід холодна твоя зрада,
В душі лежить моїй не тане.
Не обіцяй прощання сльози,
Не обіцяй, вони не справжні,
Впивались грубо, як занози,
Слова твої такі продажні.
© Елена Бобылева
