сонет 141 Кохання не читай в очах, Що пом чають ззовн вади, - Воно

Ермишина Варвара
Опубликовано: 2869 дней назад (26 ноября 2014)
Просмотров: 893
0
Голосов: 0
сонет 141

Кохання не читай в очах,
Що помічають ззовні вади, -
Воно у серця на плечах
Не бачить розуму поради.

Не в’язні органи чуття,
А ще не милий твій глас вухам;
Чекаю доступ в небуття:
Ті двері – незнайомі руки.

Слуга твій серце, бо дурне,
Ніхто не вправі це судити.
І з органів чуття збагне
Лише воно, як це – любити.

Ця пристрасть суперечна пара,
Яку прийму цілком як кару.

Читайте также:

 Я не см ю мр яти про тебе, Та й не кохати мен забракне сил, Я щоноч
Я не см ю мр яти про тебе, Та й не кохати мен забракне сил, Я щоноч
Я не смію мріяти про тебе, Та й не кохати мені забракне сил, Я щоночі лину до тебе, У подумках своїх щасливих снів. Моє кохання не якаксь там річ, Воно як квітка не зав'яне. Але в душі моїй темна ніч, Без тебе сердце моє - чорна пляма. Я не смію...
 Осiнь Ос нь прийшла непом тно тихо, П зн м св танком зустр ла мене.
Осiнь Ос нь прийшла непом тно тихо, П зн м св танком зустр ла мене.
Осiнь Осінь прийшла непомітно і тихо, Пізнім світанком зустріла мене. Я не чекаю ні дива,ні лиха... Вона як хвилина,без сліду мине. Скоро зів’януть останнії квіти, Йтимуть холодні та сірі дощі, А я так і буду до тебе хотіти, Втрачаючи рештки сво...
 Мовчу...
Мовчу...
Мовчу... Та й і що можу я сказати? Для тебе я ніхто і це не таїна. Я можу лиш за правилами грати. Між нами просто:ні кохання, ні війна. Моя душа тріпоче щохвилини. Вона б давно повідала тобі Все те, що з неї неупинно лине, Але не буде легше ні ме...
Комментарии (0)