Хоч спогади вбивають світлу душу,
Кораблик щастя не пливе на наш причал
І я за ним вже птицею не зрушу.
Забудемо все те,що в нас було,
Як я шукала...і знайшла..Ти тихо рушив,
Як цілувала Тебе ніжно у чоло,
Вночі сплітались вже забуті душі...
Коханий мій,я бачу Тебе всюди
На фото,в мріях,навіть у думках
Згадай,як Ти лягав у сні на груди
Переплітались пальці на руках....
Давай не будем говорити про печаль,
Забудь мене і я Тебе забуду!
Всі наші спогади-тонесенький кришталь,
Розбивши їх-щасливими не будем!
Давай не будем говорити про печаль...
