Вже жіночка,недавно ще дитя
Неначе вчора мати цифр вчила,
А вже сьогодні зморена життям
Кохати їй як хочеться без болю,
Щоб як весна-вся чиста і красива
Все згадує як сповивала доню
І як до школи проводжала сина
Роки пройшли.Повиростали діти...
Стара чекає рідних на пеньочку
У сиві коси заплітає квіти
шкребе “пісьмо” на згорточку листочка
Зузуля на воротях кукувала
І рижий кіт тулився все до ніг
а мати колисаночку співала
Не дочекалась!випав перший сніг...
Да схаменіться люди!Божі діти!
Лиш ненька щиро горне до грудей...
Дозвольте їй хоча б за вас радіти
І защебече в серці соловей...!!!
