Де срібла блиск, пусті серця
Омана й блуд лиш там кигичуть
Нема спокою острівця
Не стукай там - де знов закрито
На сто замків, на сто дверей
Стежки й шляхи усі розмито
У краю марень і тіней
Не вір же тим - які кидали
На пів дорозі, в гірку мить
Дивитись в очі більш не стали
Любов у серці не бринить
За серцем йди - воно підкаже
А щирість завжди, знайде ключ
Добра душа на вірність вкаже
І долю тільки не канюч...
Poet of the Fall
