Ти поцілуй і я піду.
Таку тебе й такий світанок
Я вже ніколи не знайду.
Пора додому-мати кличе.
Та завтра знов до тебе я
Прийду побачить твоє личко,
Твої солодкії вуста.
Обцілувати твої руки,
Та знов сказати,що люблю.
Жорстокої зазнати муки,
Бо скоро-скоро відпущу.
Пора прощатися-ти їдеш.
Я знаю,що неназавжди.
Та безкінечний місяць літа
Я буду рахувати дні.
Пора прощатися-вже ранок.
Я обіцяю,що прийду.
І в пам'яті своїй світанок
Я аж до смерті пронесу.
Пора прощатися. Кохаю.
І потяг двері зачинив.
Я так її одну чекаю.
Щасливий,що колись зустрів.
©Тетяна Девда
