в тебе радісний настрій, усміх.
Ти забув як солдат від знемоги
У окопах за день цей поліг.
Ти, юначе, без гіркої долі,
Ти війну бачив тільки в кіно.
Ти в рядах фронтових ще ніколи
Не стояв і тобі всеодно
Як хлопчину,ровесника твого
Забирали на фронт.На зорі
Посилали на смерть.В бій одного
Проводжали слізьми матері.
Шістдесят дев'ять років минає,
Як весна перемоги прийшла.
Та весна, що усіх закликає,
Що не треба нам більше війна.
Ти без сліз на очах і без горя,
Ти не схилиш чоло в пам'ять тим,
Що звання здобували героя
Захищаючи те, що вважали святим.
Не гордуй, бо якби не солдати,
Ми не мали б ні волі,ні сну
І мабуть не змогли б тут стояти
Зустрічать переможну весну.
Ти солдату сьогодні вклонися,
За цей мирний для нас усіх час,
За солдата в цю ніч помолися,
Що віддав свою долю для нас.
Віддай шану живим ветеранам,
Пам’ятай про їх подвиг завжди,
Не ятри тої гіркої рани,
Не наклич зневажанням біди.
І святкуєш цей День Перемоги,
Вже забувши про подвиг віків.
Ти не бачив тієї дороги
На яку ветеран залетів,
Ти не бачив як друзі вмирають,
Ти не чув тих гарматних ревінь,
Ти лиш чуєш як мирно птахи співають
Через кілька уже поколінь.
Тож не будь ти байдужим до всього,
Що до тебе зробив ветеран,
Може бути що без нього одного
Ти тепер помирав би від ран…"
Ирина Ткачук
