І за спиною ні душі.
Лиш вітер наскрізь пробирає,
Мовляв, лишайся-не спіши...
А що чекати?Тут не має правди!!!
У тих очах, що виглядають далечінь.
В них тільки спокій,крапля здивування,
Але ні ласки, ні душі...
Постійні сварки,крики,біль,неспокій...
Свідомість вимагає відпочинку.
То краще віддалятись в невідомість,
Чим жити так від зараз і до віку.
Тремтять долоні,мліє грішне тіло,
І згадуються спогади тремтливі...
Пробач мене, тебе я вже простила...
А я лише хочу бути щаслива...
