Кива в такт вітру смішно головою.
- Нехай не буде горя і журби,
У друзів і братів, у нас з тобою.
Шепочуть бруньки сонних ще дерев,
Всміхаючись таким же сонним травам,
- Раніше було добре, а тепер
Подібно все якійсь страшній виставі.
Все стихло, лиш всміхається земля,
Тепло дарує, з сонцем розмовляє.
Нехай і стомлена, та знає лиш вона
- Все буде добре! Й спокій зберігає.
Стася Чудесная © (10.03.2014)
