Дотик рідний торкнеться мене.
Оксамитом засяє світло.
Щастя душу в полон візьме.
Я його тендітна попелюшка,
Його сонечком осяяне дівча.
Його вільне небо та голубка.
Берегиня нашого вогня.
Тишком-нишком, торкнусь його я,
Та побачу в оченятах блиск.
Я кохаю його безмежно,
Він долею дарований каприз!
©
