Голодна та невмита...
Мов човен той до пристані,
Хвилями прибита...
Діти всі - безбатченки,
всі гнані по світі,
А вона, немов та падчірка,
Показує витерті лікті.
А вона стоїть всміхається
У віночку з яскравими биндами...
І зовсім тому не кається,
Що збраталася з бандитами.
Вони з неї поглумилися
І залишили в болоті.
А Україна слізьми вмилася
та й далі пішла кланятись Європі....
