Ранковою вмивалися росою,
Зігріло сонце, їхнє тіло голе,
Вуста чомусь, окутало журбою?
І знову маки, засіяли поле,
У груди куля, черкнула іскрою,
Не зміг ще раз, піднятися Соколе!
Не втримав більше він, залізну зброю!
І знову маки, посадили в полі,
Земля втомившись, вкрилася іржою,
"Вернись додому" - не хотілось Долі!
Пройшла війна, з червоною косою.
І знову маки, покотились полем,
Розсипались кривавою канвою,
І серце мами, калаталось болем,
А очі сірі, вкрилися сльозою.
І знову маки, ще покриють поле...
Ігор Антонюк
