Серце знов за тобою сумує,
В дні негоди, безсонної ночі,
Коли сонце проміння дарує,
Миті радості стали коротші.
Серце знов за тобою сумує,
За рум'янцем, смарагдові очі,
Та усмішка на личку панує,
Обійняв би й ті коси дівочі.
Серце знов за тобою сумує,
Розвели нас, чужі тепер люди,
Все одно нашу зустріч малюю,
Добре знаю - її більш не буде.
Серце знов за тобою сумує...
Ігор Антонюк