Смарагдовий погляд торкається ніжно,
Загублих колись почуттів,
І чути від тебе про них мені смішно -
Ти сам того так хотів.
По спогадах ночі за покликом дивним,
Крокую, хвилюючи сни...
Від них моє тіло і розум не вільні,
Навіщо так? Поясни....
А потім в нікуди вертаюся - знову,
Спізнилась. А може й ні?
Бо доля веде лиш до рідного дому -
Туди, мабуть, слід мені.
Ріна Ра
